 |
Степан Демидович Кожум'яка
|
(русифіков. Кожемякін; 4 (16) грудня 1898, Новомиргород, Єлисаветградський повіт — 31 серпня 1989, Новомиргород) — український інженер-мостобудівник, автошляховик; публіцист, літературознавець, мовознавець; громадський діяч, активний учасник дисидентського руху опору, борець за культурно-духовні та політичні права українського народу.
1917 — закінчив Єлисаветградські земські педагогічні курси й одержав звання народного вчителя. Навчаючись на педкурсах, випускав рукописний журнал «Лісовий струмок», де в одному з номерів помістив допис «Більшовизм», у якому піддав жорсткій критиці радянський лад.
1922 — із членів Новомиргородського педколективу організував редколегію і розпочав видавати ілюстрований журнал «Перша ластівка». Брав участь у сільськогосподарській комуні «Рілля». За гострий політичний конфлікт був звільнений із посади завідуючого 4-ю Новомиргородською школою та позбавлений членства в Спілці вчителів. У пошуках справедливості апелював до Єлисаветград. відділу освіти, який 1923 року скерував його на навчання до Одеси.
1926 — закінчив факультет соціального виховання, а в 1928 — мовно-літературний факультет Одеського інституту народної освіти, захистивши дипломну працю «Борис Грінченко». Грав на бандурі, ходив у національному вбранні, у відвертих розмовах говорив правду про події 1918 року в Україні. Навесні 1928 мав здавати державний іспит, але з 6 на 7 березня був заарештований співробітниками ДПУ і засланий на 3 роки до Йошкар-Оли. Диплом про освіту все ж отримав.
Після повернення з заслання закінчив Харківський автошляховий інститут.
Із 1932 — лінійний інженер на будівництві автошляху в Черкасах.
1937 — знову заарештований за антирадянську агітацію і пропаганду й засланий у Самарлаг Куйбишевської обл. на 10 років. Працював у концтаборі на будівництві авіазаводів, що постачали на фронт літаки «ІЛ-14» та «ІЛ-15». Хворий і знесилений чекав смертного часу, та завдяки знанням технології торкретбетону за вказівкою зверху був порятований і працював на секретних об'єктах "A" і "Б": споруджував радіощоглу, що мала замінити московську; величезне підземне сховище для уряду з Москви, на випадок евакуації під натиском німецьких військ.
Після відбуття терміну — вільнонайманий робітник.
1949 — утретє заарештований за політичною статтею й засланий на вічне поселення до Красноярського краю. У Велико-Улуйському районі підняв шляхове будівництво.
Після викриття культу особи Сталіна повернувся в Україну. 9 липня 1958 постановою Черкаського обласного суду реабілітований.
1954–1973 — працював інженером автошляховиком у Златополі та Новомиргороді. Під його безпосереднім керівництвом Новомиргородська ШЕД-722 проклала стратегічну автомагістраль Черкаси—Умань—Гайсин—Брацлав (317 км).
1966–1973 — займався проектуванням і будівництвом мостів через річку Велика Вись на Кіровоградщині. Зокрема, у Великій Висці — 40 метровий залізобетонний міст, Голованівську — близько 40 м, Новомиргороді — 98 м, Гайвороні, а також у селах Мартоноша, Каніж, Панчеве, Рубаний Міст, Коробчине та ін.
Упродовж багатьох років брав активну участь у національно-громадському житті. Свідчення тому: організоване ним встановлення пам'ятника Тарасу Шевченку в с. Лип'я́нка (скульптура Івана Гончара), залишені спогади, фотографії, листування з друзями: Борисом Антоненком-Давидовичем, Михайлом Стельмахом, Іваном Романченком, професором філології Володимиром Лазурським; опубліковані в пресі спогади з історії Новомиргородщини та Шполянщини. Його філософські, політичні, національні погляди найповніше відображені в епістолярній спадщині.
1969 — започатковав традицію покладання «березневих вінків» до пам'ятників Тараса Шевченка у Шполянському районі, клопотав про вихід творів передової зарубіжної класики та журналу «Кур'єр ЮНЕСКО» українською мовою, про реформу освіти, повернення до української абетки вилученої літери «ґ», залучив до цього близьких і знайомих, самотужки упорядкував «Автошляховий словник». Щоб зберегти та виявити зацікавленість і потяг до примноження яскравих сторінок історії України розмножував самвидавом власні наукові розвідки — краєзнавчі дослідження «Цегляне диво», «Собор Святого Миколи», «Спомник Кобзарю» та ін.
Кімната С.Кожум'яки в музеї
Чільне місце займали петиції-вимоги Степана Кожум'яки до Верховної Ради УРСР, Спілки письменників України, редакцій газет і журналів із вимогою «припинити дику дискримінацію мови багатомільйонного українського народу», а також поширення політично важливих документів. Зокрема, «Загальної декларації прав людини», «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права» ООН; праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»; позацензурних віршів Василя Симоненка тощо.
Кожум'яка ґрунтовно доводив об'єктивність процесу виокремлення України як незалежної держави і передбачив здобуття нею суверенітету. Важливе значення в його публіцистиці приділено українській інтелігенції, яка мусить чітко усвідомити своє місце в житті, твердо й повсякчас пам'ятати про обов'язки перед українським народом та суспільством.
На переконання Кожум'яки, «інтеліґентна людина — це світло, що повинно світити навколо всіма найкращими якостями. Вона повинна вести перед, бути зразком поступу, справедливості, свідомості, правди й краси», «українська інтеліґенція повинна грудьми стати за мовні права свого народу».
Помер Степан Кожум'яка 31 серпня 1989 року. Похований в Новомиргороді на центральному кладовищі. 48.800179, 31.659127 (G)
Із липня 2007 р. у м. Новомиргороді діє кімната-музей Степана Кожум'яки.
Документальні й художні книги
Гончар Олесь. Щоденники.Спогади Олеся Гончара про Степана Кожум'яку. — К.: Веселка, 2008. — Т.2. (1968—1983). — С. 266—267;
Маевская Ирина. Вольное поселение (док.книга). — М.: Возвращение, 1993. — 73 с.;
Журахович Семен. Нам тоді було по двадцять (повість). — К.: Радянський письменник, 1968. — 200 с.;
Куценко Леонід. Благословенні ви, сліди…. — Кіровоград: Державне Центрально-Україн. вид-во, 1995. — С. 46;
Мокрієв Юрій. Таке близьке…. — К.: Радянський письменник, 1974. — С. 35—36, 41;
Суржок Микола. Як ми творили Енциклопедію // Нехай вогонь не вигасає в кузні: присвяти, рецензії, епіграми… — Львів: Ліга-Прес, 2012. — С. 109—112;
Ветров Феликс. Ро́дина (розповідь очевидця) // http://www.proza.ru/2013/03/13/364. — 2013. — 31 марта;
«Планида Степана Кожум'яки». Сер.: Життя славетних / Упоряд. та авт. передм. Ю. Колісник. — Черкаси: Брама, 2004. — 224 с.
Газетно-журнальна періодика
Бондар Василь. Винниченко промовляє до земляків // Літературна Україна. — 1990. — 22 листоп.;
Лепеха Сергій. До діда, у курінь // Червона зірка. — 1991. — 20 жовт.;
Олійник Микола. Свята зріднила їх мета // Черкаський край. — 2000. — 24 берез.;
Орел Світлана. Український аристократ з «куреня» // Дзеркало тижня. — 2009. — 28 лют. — 6 берез.;
Орел Світлана. Юний Шевченко знову… в Новомиргороді // Слово просвіти. — 2010. — 13 лип.;
Пісковий Володимир. «За круглим столом радіостудії» — Інтерв'ю зі Степаном Кожум'якою // Червона зірка. — 1988. — 15 верес.;
Пісковий Володимир. Зразок поступу, справедливості, правди та краси // Новомиргородщина. — 2007. — 20 жовт.;
Селецький Петро. Останній Міст // Молодий комунар. — 1988. — 14 трав.;
Суржок Микола. А як ви себе почуваєте? // Вільний голос. — 1992. — 2 лип.;
Устимів Б. Громада — великий чоловік // Народне слово. — 2010. — 1 лип.;
Шульга Віктор. На калиновому мосту // Новомиргородщина. — 2009. — 13 січ.;
Янкевич Євген. Полтавські молодорухівці вшанували пам'ять Ст. Кожум'яки // Час. — 2007. — 15 жовт.;
Кожум'яка Степан. Одіссея Діда Степана // Альманах «Біль», Вип. 5–6. — Львів: Поклик сумління, 1995. — С. 181—194;
Кожум'яка С. Д. // Реабілітовані історією. Кіровогр. обл.: Н-Миргород. р-н: У 27 т. / Упор. Бондар В. — Кіровоград: Антураж, 2005. — Т. 3.
Інтернет-публікації
Багацький Леонід. Тарасовими шляхами // Козацький Інтернет-журнал «Сурма». — 2011. — 24 січ.;
Кіровоград. Новітня історія. 1973 // Інтернет-видання «Україна центр». — 2010. — 31 берез.
Дзигал Олександра. Екскурс в історію (дослідження дисидентства) // Інформаційний портал «Гречка». — 2013. — 15 черв;
Кожемяка Степан. Письма из ссылки // Красноярское общество «Мемориал». — 2009. — 29 мая;
Михалковська Єлизавета. Вічний смолоскип Української держави // Український блог «І.ua». — 2013. — 5 лип.
Степан Кожум'яка у пам'яті очевидців // «Зі спогадів очевидців» — Спомини очевидців про Ст. Кожум'яку, записані в 1992—1999 рр.
Фото і презентації
В'ячеслав Чорновіл із гостиною у Степана Кожум'яки / Фото С. Лепехи. — Новомиргород: 1989. — травень;
Вінки Степана Кожум'яки до спомника Тарасу Шевченку в Шполі й Лип'янці. 1960—1980 роки;
Мости через річку Велика Вись, побудовані під керівництвом Степана Кожум'яки;
Презентація PowerPoint «Степан Кожум'яка»: Життя й діяльність / Упоряд. Ю. Колісник, В. Олексенко. — Черкаси: 2010. (100 мб)
Немає коментарів:
Дописати коментар