Новомиргородський район

— адміністративно-територіальна одиниця у складі Кіровоградської області України.

Площа — 1 032 км².

Населення — 29 809 осіб.

м. Новомиргород

Новомиргород — місто в Україні, в південній частині Середньої Наддніпрянщини, адміністративний центр Новомиргородського району Кіровоградської області. Розташований на річці Велика Вись за 72 км від Кіровограда. Населення — 11 569 мешканців (за оцінкою, у 2013 році).

Новомиргородській міській раді підпорядковуються також села Бирзулове та Лікареве, розташовані на південному заході від міста.

Перша згадка про місто датується 1740 роком.

З 1752 року Новомиргород — адміністративний центр Нової Сербії. З 1923 року — районний центр Єлисаветградського округу, з 1959 — місто районного підпорядкування Кіровоградської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Новомиргород внесено до списку історичних населених місць України. У 2010 році місто відначило свій 270-літній ювілей.

Прапор Новомиргорода Герб Новомиргорода

Посилання

Багато цікавої та корисної інформації про місто Новомиргород можна знайти на сайті Вікіпедія або на офіційному сайті міста.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Новомиргород

http://novomirgorod.com

Гордість рідного краю

З Новомиргородом та Златополем пов'язані долі багатьох видатних людей. Тут народились:

· декабрист Євген Оболенський,

· брати-декабристи Олександр та Йосип Поджіо,

· художниця Ганна Білінська-Богданович,

· кубанський священик, кобзар та просвітник Кирило Росинський,

· народний артист Володимир Давидов,

· мікробіолог Іван Дудченко,

· біолог та геоботанік Данило Афанасьєв,

· агробіолог Михайло Ритов,

· письменник Дмитро Бузько,

· філолог Арон Тростянецький,

· письменник-емігрант Микола Понеділок,

· драматург Сергій Білобабченко,

· філолог, філософ та автошляховик Степан Кожум'яка.

· письменник і поет Юрій Мокрієв,

· поет та журналіст Біба Петро Микитович.

В 1751–1762 роках в Новомиргороді проживав командир військового корпусу і очільник Нової Сербії Іван Хорват. Згодом тут мав маєток і був похований генерал-аншеф Петро Текелій, який керував ліквідацією Запорозької Січі.

З 2007 року в Новомиргороді діє кімната-музей Степана Кожум'яки.

Видатний дослідник Сергій Подолинський до 1877 року працював у Новомиргороді земським лікарем. Володимир Винниченко в 1900 році отримав атестат у Златопільській гімназії, Микола Зеров працював у ній викладачем. Його колегами були Григорій Грушевський, Борис Лятошинський, Олександр Назаревський. Тут навчався поет та літературознавець Павло Филипович.

Деякий час, перебуваючи на військовій службі у Сіверському полку, тут проживав український письменник Іван Котляревський. Він відвідав Новомиргород 20 січня 1806 року як корпусний ад'ютант. У Златополі мешкала його двоюрідна сестра Ганна Яківна Скоробогач.

В 1820-х роках у Новомиргороді проживав російський поет та філософ Володимир Печерін.

Під час заслання на південь, у місті в листопаді 1820 та в лютому і березні 1821 року побував російський поет Олександр Пушкін.

Улітку 1824 року разом з батьком, який тоді чумакував через Златопіль і Новомиргород, місто відвідав Тарас Шевченко. 25 червня 2010 року в сквері біля Новомиргородської міської ради йому було відкрито пам'ятник.

В місті народився і проживає письменник та кіносценарист Олександр Жовна, заслужений діяч мистецтв України (2008), лауреат кількох літературних премій.

Почесний громадянин міста

Залізняк Леонід Львович — український археолог, доктор історичних наук.

Пам'ятки архітектури

Собор Святого Миколи.

Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено 6 грудня 1752 року полковником Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.

Іллінська церква

Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від барокко до класицизму.

Миколаївська церква

Зведена в 1809 році генералом Висоцьким в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.

Златопільська гімназія

Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти Лазаря Бродського та Митрофана Цвіткова. Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливомренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.

Комплекс будівель міської лікарні

Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризалітуі ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), приміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.